Контраст
Шрифт
Очистити
Сховати налаштування
08.08.2016 Конкуренції між правоохоронцями не повинно бути: інтерв'ю військового прокурора Західного регіону України Олега Сенюка, "Голос України", № 148 (6402), 6 серпня 2016 року  — Олеже Володимировичу, завдяки чому вам вдається лідирувати серед колег із інших регіонів у справі боротьби із корупцією?
— Попри різноманітні події, що впливають на криміногенну, обороноздатну та соціальну сфери країни, із 2015 року військова прокуратура Західного регіону України за результатами роботи є однією із найкращих у всій системі органів прокуратури України. Таких здобутків офіцери зуміли досягти менше, ніж за рік. Уміло вибудована стратегія дій і щоденна невтомна праця — це основа нашого лідерства. Тому наші зусилля впродовж 6 місяців 2016 року матеріалізувались у вигляді помітних і значних результатів – 61 скероване до суду кримінальне провадження про корупційні правопорушення, що є кращим результатом серед прокуратур регіонального рівня. Це в той час, як торік за цей же період наш показник становив – 18 проваджень.
— Які із цих проваджень належать до найбільш резонансних?
— Серед таких актуальних проваджень сміливо можна назвати затримання колишнього заступника директора – начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ДП “Житомирський бронетанковий завод” та його спільника, керівника ТОВ “Укрвагонремтранс”, за підозрою у заволодінні грошовими коштами державного підприємства в сумі понад 23 мільйони гривень. До слова, значена сума у понад 600 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і мала піти на ремонт бронетанкової техніки для подальшого спрямування в зону проведення АТО. Досудове розслідування у вказаній справі ще триває, як і експертизи. Але станом на сьогодні нами у ході позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності державного підприємства вже встановлено матеріальну шкоду на суму понад 20 мільйонів гривень і на цьому не зупиняємось. Експертизи у провадженні ще тривають. Ми переконані — винні особи понесуть своє покарання. Закон має бути виконано і кожен, хто його порушив, буде відповідати за свої вчинки.
— У своїй діяльності військова прокуратура також співпрацює із іншими провоохоронними органами...
— Так, і робимо це досить успішно. Хоча, часом наші колеги із НАБУ чи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури нарікають, що ми, військові прокурори, працюємо по справах корупціонерів, якими за підслідністю й по Кримінальному процесуальному кодексу України мали би займатися вони. Але до нас постійно звертаються із Управління захисту економіки Національної поліції, і з Служби безпеки України, приносять нам матеріали. Зауважу, що це не є порушення закону. Як на мене, кожен правоохоронний орган повинен боротися з корупцією, незалежно від того, чи в Кодексі прямо прописано, що це його діяльність. Хотів би наголосити, що кожен слідчий, якщо йому поступає заява про вчинення злочину, зобов'язаний розпочати розслідування, провести першочергові невідкладні слідчі дії і задокументувати злочин, а вже у подальшому — передавати це за належністю. Адже трапляються різні випадки. Наприклад, якщо мова йде про НАБУ, то їхні слідчі детективи перебувають лише в Києві. У західному регіоні є тільки представництва, що складаються із декількох людей, котрі не займаються документуванням, а лише приймають заяви, передають у Київ, там уже їх реєструють. Простіше нам виконати те, що можемо на місці, і вже за потреби передати у НАБУ. Це не лише ефективніше, а й має значну економічну складову — витрачається менше коштів. Відверто кажучи, корупціонерів вистачить на всіх! Між правоохоронними органами не повинно бути конкуренції. Вважаю, усі мають працювати добре і старатися бути кращими у роботі.
Військова прокуратура забезпечує притягнення до відповідальності не тільки тих осіб, які скоїли корупційні злочини. До нашої підслідності, згідно із КПК України, належать 34 складів злочину. Це і щодо осіб, які проходить військову службу в Збройних Силах, Національній гвардії... Стосується це також і працівників СБУ та інших відомств, які скоїли службові чи військові злочини: дезертирство, перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень та інше. У зв'язку із цим пригадується нещодавній судовий розгляд над перебіжчиком з Хмельниччини. У той час, як війна на Сході країни йде повним ходом і справжні патріоти мужньо захищають нас від ворога, поодиноко в Армійських лавах таки знаходяться й зрадники. Одного з таких військових наприкінці червня засудили за державну зраду до 12 років ув’язнення з позбавленням військового звання “майор”.
— Чи часто трапляються схожі випадки? Державна зрада — це умисний і серйозний злочин...
— Ні, за час проведення АТО ми зафіксували таке вперше. Нами доведено, що майор, діючи умисно, у 2014 році передав представникам Російської Федерації відомості з державною таємницею: повну інформацію про план польоту військового літака-розвідника, що дало змогу іноземній державі спланувати заходи з протидії та зменшити результативність виконання спеціального завдання. Окрім того, під час виконання спеціального польоту військовослужбовець відмовився виконувати законну вимогу штурмана екіпажу щодо керування літака по запланованому курсу і ухилився від маршруту. Порушивши режим “мовчання”, намагався встановити контакт з невідомими особами і направив літак до лінії державного кордону з РФ. Фактично, без будь-якої можливості самостійно дістатись до аеродромів на території країни-агресора, вимушений був здійснити посадку літака на заплановану лінію польоту. Суд це врахував і визнав зловмисника винним у державній зраді. Враховуючи всю складність злочину і той факт, що досвідчений пілот таки не добрався до кінцевої мети, однією з версій слідства була відсутність у потребі країною окупантом у володінні нашим військовим літаком. Таким чином спецслужби РФ намагалися влаштувати показову акцію, як на початку воєнного протистояння у 2014 році, коли медіа простір заполонили повідомлення про відмову українських військових виконувати завдання, ухилення та дезертирство на чужу територію.
— Засоби масової інформації, посилаючись на офіційні повідомлення від правоохоронних органів, нерідко вказують ще й місце реєстрації злочинців, а не лише територію, на якій вчинено злочин. Як Ви вважаєте, це доречно?
— Вважаю, що працівники ЗМІ та прес-служби різних установ та відомств повинні уникати таких акцентів. Адже злочини трапляються у кожній області України і серед зловмисників — представники усіх регіонів. Як показує наш досвід, корупціонери чи інші порушники не мають ні етнічної, ні мовної, ні релігійної ознаки. Перед законом усі рівні. А вказуючи місце реєстрації чи походження людини, яка вчинила правопорушення, ні журналісти, ні правоохоронці не роблять нічого доброго задля покращення становища у державі.
Христина ГОРОБЕЦЬ.
Львів |
|
кількість переглядів: 1931 |