11.09.2017

Організація та проведення перевірок щодо відбування засудженими військовослужбовцями покарань, призначених із застосуванням ст. 75 КК України у ЗС України та інших військових формуваннях. - Стаття прокурора відділу військової прокуратури Західного регіону України П. Бурлаки. "Вісник прокуратури", № 08'2017

Одним із найважливіших завдань органів прокуратури є забезпечення належної реалізації конституційної функції прокуратури – нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
 
При дослідженні означеного питання встановлено, що основними причинами виявлених порушень Кримінально-виконавчого та іншого законодавства в діяльності посадових осіб піднаглядних військових формувань є недооцінка окремими командирами (начальниками) актуальності проблеми забезпечення виконання покарань засудженими військовослужбовцями; неналежний стан профілактичної та виховної роботи серед різних категорій військовослужбовців; неналежне виконання окремими посадовими особами своїх службових обов’язків під час стягнення в дохід держави визначених судами з винних осіб коштів; недостатній рівень правового виховання військовослужбовців, слабке знання ними вимог чинного законодавства, а в окремих випадках - його ігнорування.
 
Крім того, в більшості військових прокуратур гарнізонів залишаються проблемними питання планування перевірок з нагляду за виконанням судових рішень у кримінальних провадженнях, забезпечення системності в їх проведенні, своєчасності виявлення порушень та вжиття, в окремих випадках, вичерпних заходів щодо їх усунення.
 
Актуальними є аспекти професійної підготовки прокурорських працівників, які залучаються до проведення перевірок на зазначеному напрямку прокурорської діяльності, а тому постало питання щодо роз’яснення порядку проведення перевірок щодо відбування засудженими військовослужбовцями покарань, призначених із застосуванням ст. 75 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
 
Сучасне законодавство України у сфері військової діяльності характеризується наявністю низки проблем, які потребують вирішення. Не останнє місце в цьому переліку займають і окремі види покарань, що застосовуються до військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, установ (організацій), утворених відповідно до законів України. Формування якісно нової законодавчої бази в галузі військового будівництва, комплектування і порядку проходження військової служби, зміна військового і кримінального законодавства зумовили необхідність дослідження змісту і місця військових злочинів та видів покарань.
 
У зв'язку з цим, набуває актуальності дослідження особливостей виконання таких покарань, як службове обмеження, арешт та тримання у дисциплінарному батальйоні, а також відбування військовослужбовцями покарань, не пов’язаних з ізоляцією від суспільства, та здійснення належного прокурорського нагляду за виконанням цих видів покарань.
 
Так, згідно зі ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Тобто прокуратура фактично була позбавлена функції нагляду за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань.
 
Однак у п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що однією із функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
 
Також, відповідно до ст. 22 Кримінально-виконавчого кодексу України (КВК України) прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань в органах і установах здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
 
Крім цього, згідно зі ст. 14 КВК України військові частини здійснюють контроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.
 
Згідно з п. 19.2 наказу Генерального прокурора України від 29.08.2014 №12гн «Про особливості діяльності військових прокуратур» на військові прокуратури усіх рівнів покладено обов’язок здійснювати нагляд у військових частинах щодо службового обмеження для військовослужбовців та засуджених до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі (за винятком покарань, передбачених пунктами 1, 4, 5, 7, 9 статті 51 КК України), а також щодо осіб, звільнених від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки.
 
Сьогодні прокурорські перевірки додержання конституційних прав громадян у місцях застосування заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, попереднього ув’язнення та позбавлення волі, найкраще проводити спільно з апаратом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Це ж стосується комплексних перевірок додержання законів на гауптвахтах, у кімнатах тимчасового затримання, військових частинах щодо службового обмеження для військовослужбовців. Також спільно з апаратом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини можливо проводити перевірки військових частин стосовно виконання інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, однак вказані заходи військовими прокурорами не проводяться.
 
Прокурор з урахуванням стану законності, що склався на тому чи іншому напрямі його діяльності, має право в межах встановлених строків визначати інші періоди, ніж це передбачено нормативно-правовими актами, проводити вибіркові, цільові (раптові) перевірки.
 
До проведення комплексної перевірки прокурору слід ретельно підготуватися, ознайомитись із матеріалами попередніх перевірок, насамперед з інформацією військових підрозділів за внесеними документами прокурорського реагування щодо усунення виявлених порушень законів (відповідність цієї інформації фактичному стану перевіряється на місці). Вивчити скарги громадян, з якими вони звертались до прокурора, прийнятими за результатами їх розгляду рішеннями, іншими матеріалами щодо порушень законності при виконанні покарань.
 
Вивчити матеріали щодо осіб, які вчинили повторні злочини в період відбування покарання, та яким покарання, не пов’язане з позбавленням волі, замінено судом на інший вид покарання.
 
Проаналізувати за наявними даними стан додержання законності у військовому підрозділі, на який покладено виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі щодо засуджених військовослужбовців, з’ясувати причини та умови, за яких допускаються порушення, визначити перелік питань, на які слід звернути особливу увагу при проведенні перевірки.
 
За результатами аналізу складається план перевірки, в якому висвітлюються питання, що підлягають з’ясуванню, наводяться мотиви і підстави для проведення перевірки, який затверджується керівником прокуратури.
 
У відповідності до вимог КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, та полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
 
Кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам і нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
 
Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання; допомога особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
 
При постановлені вироку, суд призначає покарання:
 
-    у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;
-    відповідно до положень Загальної частини КК України;
-    враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання.
 
Слід зазначити, що особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.
 
Згідно ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
 
Аналогічно ст. 47 КВК України суд, який постановив вирок, надсилає його копію разом з розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, командиру військової частини або начальнику органу, де проходить військову службу засуджений.
 
Слід врахувати, що відповідно до ст. 26 ч. 8 п. «г» Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці у зв’язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання.
 
Згідно п. 246 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, військовослужбовці, яким за вироком суду призначено покарання, не пов'язане з позбавленням або обмеженням волі, та ті, яких звільнено від відбування покарання з випробуванням, можуть бути залишені на військовій службі за рішенням командирів (начальників), яким надано право звільнення таких осіб з військової служби, на підставі клопотання командира (начальника) військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу, в порядку, визначеному цим Положенням. При прийнятті рішення про залишення зазначених військовослужбовців на військовій службі враховуються високі професійні, ділові та моральні якості військовослужбовців, нагальна потреба в таких фахівцях, попереднє ставлення їх до військової служби та придатність до неї за станом здоров'я, наявність державних нагород, вид і ступінь тяжкості вчиненого злочину.
 
Вказані вимоги продубльовані в ч. 2 ст. 47 КВК України, згідно з  якою після отримання копії вироку командир військової частини або начальник іншого органу видає відповідний наказ, а саме: про звільнення військовослужбовця із лав Збройних Сил України чи залишення на службі. Так, військовослужбовці строкової військової служби звільняються негайно, військовослужбовці сержантського складу, прапорщики та військовослужбовці молодшого офіцерського складу можуть бути залишені на службі на підставі наказу командуючого відповідного рівня за поданням командира військової частини, а військовослужбовці старшого офіцерського складу залишаються на службі на підставі наказу начальника Генерального штабу ЗС України на підставі подання відповідного командира.
 
Частиною 1 статті 163 КВК України передбачено, що контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією за місцем проживання засудженого, а стосовно військовослужбовців – командирами військових частин.
 
Установлений порядок реалізації вироку суду свідчить про те, що командир військової частини або начальник іншого органу, який видав такий наказ, несе персональну відповідальність за його виконання.
 
Таким чином, з моменту набрання вироком законної сили прокурор повинен ознайомитись з наявною інформацією, вивчити нормативно-правові акти, що регламентують порядок призначення та виконання покарання, не пов’язаних з позбавленням волі для військовослужбовців.
 
Плануючи проведення перевірки, прокурору необхідно зосередити увагу на таких питаннях:
 
-    чи суд, який постановив вирок, надіслав його копію разом з розпорядженням про виконання вироку, що набрав законної сили, командиру військової частини або начальнику органу, де проходить військову службу засуджений;
-    чи надійшов до командира військової частини, де проходить службу засуджений, вирок суду після набрання ним законної сили;
-    чи опрацьовано командиром військової частини вирок, які розпорядження та вказівки ним віддано;
-    чи прийнято командиром (начальником) рішення, в разі засудження військовослужбовця строкової військової служби, щодо звільнення з військової служби та виключення зі списків військової частини засудженої особи;
-    в разі прийняття прямим командиром (в даному випадку – командир військової частини, начальник прикордонного загону, керівник військової установи чи організації) рішення про необхідність залишення на службі засудженого військовослужбовця, чи підготовлено та скеровано подання встановленого взірця щодо військовослужбовців сержантського складу, прапорщиків та військовослужбовців молодшого офіцерського складу на ім’я командуючого відповідного рівня, а щодо військовослужбовців старшого офіцерського складу – на ім’я начальника Генерального штабу ЗС України;
-  з’ясувати, яке рішення прийнято вищестоящим командуванням за результатами розгляду зазначеного клопотання командира військової частини;
-  чи оголошений цей наказ по військовій частині та ознайомлений з ним засуджений;
- встановити, які заходи вживаються командиром військової частини щодо недопущення вчинення нових кримінальних правопорушень військовослужбовцями вказаної категорії.
 
Крім цього, прокурор, готуючись до перевірки, повинен врахувати специфіку реального виконання покарання, оскільки воно стосується порядку проходження військової служби військовослужбовцями.
 
За результатами перевірки прокурор на місці вживає заходи до усунення виявлених порушень, складає довідку із зазначенням причин та умов, що їм сприяли, вимагає їх усунення. Надалі здійснює контроль за фактичним усуненням порушень законів. Форму довідки вироблено практикою. У довідці вказується дата і місце її складання, особа (особи), яка проводила перевірку, спеціалісти, які залучались до її проведення.
 
Не слід перенасичувати довідку статистичними даними, а вказувати лише ті, що свідчать про ступінь поширеності порушень законів та впливають на фактичне їх додержання командуванням військових підрозділів при виконанні покарань.
 
У довідці повинні висвітлюватись основні питання, що перевірялися:
 
-    яким чином усунуті порушення, виявлені під час попередньої перевірки;
-    законність розгляду та вирішення командуванням звернень засуджених та інших осіб;
-    своєчасність направлення скарг і заяв за належністю, а також порядок ознайомлення заявників із відповідями на них, організація особистого прийому;
-    законність наказів і розпоряджень командирів;
-    законність підстав для звільнення засуджених від відбування покарання тощо.
 
У довідці також необхідно відображати характер виявлених порушень закону, прізвища та посади осіб, які їх допустили, дані про вжиті заходи щодо усунення порушень закону та поновлення прав осіб, які відбувають покарання, які документи прокурорського реагування внесено чи які слід внести на усунення виявлених порушень і ефективність відомчого контролю.
 
Потрібно також висловити пропозиції щодо реалізації та використання результатів перевірок (внесених документів прокурорського реагування, розгляду на міжвідомчих, оперативних нарадах тощо).
 
Довідка підписується особою (особами), які брали участь у перевірці. Результати перевірки за необхідності обговорюються на нараді в прокуратурі.
 
За результатами перевірки, за наявності підстав, прокурором може бути внесено акт реагування відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про прокуратуру».
 
Як засвідчено практикою, в більшості випадків командирами військових частин ігноруються зазначені вимоги нормативно-правових актів України, рішення щодо військовослужбовців звільнених судом від відбування покарання, про залишення на військовій службі чи звільнення в запас не приймаються та, відповідно, не видаються накази про виконання таких вироків.

кількість переглядів: 289