Контраст contrast
Шрифт Очистити
Сховати налаштування
Спеціальні можливості Карта сайту Головна сторiнка e-mail Друк
 
13.09.2019

ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ НЕСЕННЯ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ: ВІДМЕЖУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО КАРАННОГО ДІЯННЯ ВІД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОВОРУШЕННЯ. - Стаття прокурора відділу військової прокуратури Західного регіону України Павла Бурлаки. "Вісник прокуратури", № 8'2019


ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ НЕСЕННЯ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ: ВІДМЕЖУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО КАРАННОГО ДІЯННЯ ВІД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОВОРУШЕННЯ

Павло БУРЛАКА                                                                                                             Вісник прокуратури, 8'2019

 
У 2001 році в дію введено новий Кримінальний кодекс України та відповідно до ст. 419 Кодексу, за порушення правил несення прикордонної служби військовослужбовцями Державної прикордонної служби України (на той час – Прикордонних військ України) наступала кримінальна відповідальність.

В 2008 році законодавцем внесено зміни до ст. 419 КК України та диспозицію даної статті викладено в новій редакції. Після внесених змін, кримінальна відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби наступала лише за умови спричинення тяжких наслідків.

В умовах військової агресії зі сторони Російської Федерації та введення особливого періоду на території України, зазначену статтю Кримінального кодексу 12.02.2015 доповнено двома частинами, а саме: ч. 2 – те саме діяння, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану; ч. 3 – діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану чи бойовій обстановці.

Окрім цього, у квітні 2015 року Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено ст. 178-18 «Порушення правил несення прикордонної служби», яка за своїм змістом та конструкцією фактично тотожна ст. 419 КК України.

Враховуючи, що зміст та конструкція статей КК України і Кодекс України про адміністративні правопорушення щодо порушень правил несення прикордонної служби фактично тотожні, тому в даній статті нам необхідно з’ясувати їх відмінності та встановити, коли військовослужбовці будуть нести кримінальну, а коли адміністративну відповідальність за вчинене протиправне діяння (дію чи бездіяльність).

Військовими злочинами визнаються злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчиненні військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Військове правопорушення – це правопорушення, вчинене військовослужбовцем, що тягне за собою адміністративну відповідальність, визначену главою 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, диспозиція ч. 1 ст. 419 КК України формулює поняття злочину, який розглядається, як порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України. Із цього визначення випливає, що порушення правил несення прикордонної служби визнається будь-яка дія чи бездіяльність, що суперечить законам України: «Про державний кордон України», «Державну прикордонну службу України», «Про прикордонний контроль», «Про оборону України», «Про Збройні Сили України» і актам законодавства, які визначають порядок несення прикордонної служби, якщо це спричинило тяжкі наслідки.

Аналогічне за своїм змістом і визначення поняття адміністративного правопорушення, яке сформульовано в ст. 172-18 КУаП.

З об’єктивної сторони, злочин та адміністративне правопорушення полягає в порушенні тих чи інших вимог встановленого порядку несення служби прикордонного наряду, яке може бути вчинене як активними діями, так і бездіяльністю.

Враховуючи, що диспозиції ст. 419 КК України та ст. 172-18 КУаП є бланкетними. Тому, перш за все необхідно відзначити, що охорона державного кордону України є невід’ємною частиною захисту Вітчизни, однією з умов зміцнення зовнішньої безпеки держави, забезпечення її територіальної цілісності, незалежності, суверенітету і єдності. Будь-які спроби порушити кордон повинні рішуче зупинятися всіма наявними у держави силами і засобами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991, державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України – суші, вод, надр, повітряного простору.

Захист державного кордону України є невід’ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Ця діяльність провадиться в межах наданих їм повноважень шляхом вжиття комплексу політичних, організаційно-правових, дипломатичних, економічних, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, природоохоронних, санітарно-карантинних, екологічних, технічних та інших заходів.

Координація діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави із захисту державного кордону здійснюється Державною прикордонною службою України, яка є правоохоронним органом спеціального призначення.

Охорона державного кордону України є невід’ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.

Основні функції Державної прикордонної служби України перед¬бачені статтею 2 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 03.04.2003 і полягають: в охороні державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов’язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій; ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України; участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидії незаконній міграції на державному кордоні України та в межах контрольованих прикордонних районів; участі у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а також припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій, що порушили порядок перетинання державного кордону України; охороні закордонних дипломатичних установ України; координації діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов’язаної із захистом державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону України та пропуску до тимчасово окупованої території і з неї або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон України та в контрольних пунктах в’їзду - виїзду.

Суспільна небезпека порушень правил несення прикордонної служби особами прикордонного наряду визначається важливістю завдань, які виконуються прикордонною службою. Найбільш небезпечні з цих порушень створюють можливість проникнення на територію нашої держави правопорушників, контрабандних товарів, валютних цінностей, незаконного виїзду за кордон або в’їзду в Україну тощо.

Стаття 27 Закону України «Про державний кордон України» передбачає, що охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Державну прикордонну службу, до складу якої входять військовослужбовці та працівники, а в повітряному просторі – на Повітряні сили Збройних сил України.

Правові основи та порядок здійснення прикордонного контролю, умови перетину державного кордону України визначено в Законі України «Про прикордонний контроль».

Відтак, враховуючи бланкетність статей КК України та КУаП, для встановлення об’єктивної сторони складу злочину чи адміністративного правопорушення, необхідно звертатися до вище зазначених актів законодавства та інших підвідомчих нормативно-правових актів, які регулюють порядок несення прикордонної служби і визначати, які, зокрема, правила порушено і в чому конкретно ці порушення виражено.

Злочин та адміністративне правопорушення з об’єктивної сторони характеризуються дією або бездіяльністю у виді порушення правил несення прикордонної служби, суспільно небезпечними наслідками і причинним зв’язком між зазначеними діяннями і наслідками.

Порушеннями правил несення прикордонної служби можуть бути визнані:

а) вчинення дій, що прямо забороняються військовослужбовцю, який перебуває у прикордонному наряді (відхилення від маршруту чи залишення місця несення служби, якщо це не пов’язано з надзвичайними обставинами, вживання алкогольних напоїв, сон на посту, розкладання багаття чи демаскування себе іншим способом, безпідставне застосування зброї, самостійне відключення сигналізаційних комплексів чи окремих їхніх ділянок, а також їхніх інформаційних табло або радіолокаційних станцій, відволікання від несення служби, незаконне давання згоди на перетинання державного кордону сторонніми особами тощо);

б) невиконання або неналежне виконання дій, що забезпечують охорону державного кордону (неуважний огляд місцевості, невжиття заходів до затримання порушників державного кордону або залишення без належної охорони затриманих осіб, недотримання правил застосування зброї або правил маскування тощо).

Таким чином, аналізуючи об’єктивну сторону протиправного діяння, можемо констатувати, що злочином визнаються зазначені порушення в тому випадку, якщо вони спричинили тяжкі наслідки. У разі відсутності настання тяжких наслідків може йтися лише про дисциплінарний проступок (адміністративне правопорушення) у діянні конкретного військовослужбовця.

Тяжкість наслідків законодавцем конкретно не визначена, тому є оціночною категорією і визначається у практичній діяльності з урахуванням усіх обставин кримінального провадження.

До тяжких наслідків можуть належати вторгнення на територію України озброєних формувань, вчинення ворожих дій іноземними суднами щодо українського узбережжя, українських підводних та надводних об’єктів, напад на прикордонну заставу, на дипломатичне представництво України чи консульську установу України в іноземній державі, провезення значної партії зброї чи інших предметів контрабанди, загибель людей, заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, якщо це не спричинено умовами необхідної оборони, затримання злочинця або крайньої необхідності, знищення чи пошкодження інженерних споруд, інших важливих об’єктів державної власності, дезертирство зі зброєю, вчинене військовослужбовцем, що входив до складу наряду з охорони державного кордону України, тощо.

Суб’єктом як злочину, так адміністративного правопорушення є військовослужбовець, який належить до складу наряду з охорони державного кордону України. Таким нарядом визнається група озброєних прикордонників, що виконують наказ з охорони державного кордону України.

Початок і кінець перебування у складі такого наряду визначається моментом отримання наказу на охорону державного кордону і доповіддю про повернення з наряду.

У Державній прикордонній службі існують різні види нарядів, а саме: старший зміни прикордонних нарядів; помічник старшого зміни прикордонних нарядів; черговий підрозділу охорони кордону; помічник чергового підрозділу охорони кордону; група реагування; адміністративно-оперативна група; чатовий; прикордонний патруль; пост спостереження; контрольний пост; пост технічного спостереження; розвідувально-пошукова група; секрет; засідка; заслон; старший прикордонних нарядів у пункті пропуску через державний кордон; оператор комплексу спеціальних технічних засобів; черговий інформаційно-телекомунікаційних систем; перевірка документів; огляд транспортних засобів; контроль за режимом; супровід транспортних засобів; спостереження за транспортними засобами; вартовий шлагбаума; вартовий біля трапа судна; робоча група на кордоні, а отже, суб’єктом цього злочину може бути військовослужбовець, який належить до будь-якого із нарядів, завданням яких є охорона державного кордону. Прикордонні наряди зазвичай виділяються зі складу Державної прикордонної служби України. Проте законодавство України не виключає, що суб’єктом розглядуваного злочину, тим більше, якщо йдеться про порушення правил несення прикордонної служби у повітряному та підводному просторі в межах територіального моря, може бути військовослужбовець Збройних Сил України, а якщо Головнокомандувачем ЗС буде прийнято відповідне рішення – то й представник іншого військового формування.

Однак, особи які виконують обов’язки прикордонної служби, у тому числі пов’язані з організацією несення прикордонної служби, але не належать до складу будь-якого наряду з охорони державного кордону України, як приклад: начальники відділів прикордонної служби та їх заступники, не є суб’єктами зазначеного злочину, чи адміністративного правопорушення. За певних обставин вчинене такими особами діяння, що посягає на встановлений порядок організації прикордонної служби, кваліфікується за іншими статтями Кримінального кодексу України.

Якщо особа, яка порушила правила несення прикордонної служби, одночасно вчиняє будь-який інший злочин (як військовий, так і загальнокримінальний), дії необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів.

Суб’єктивна сторона порушення правил несення прикордонної служби може проявитись як в умислі (прямому чи непрямому), так і в необережності (злочинній самовпевненості чи злочинній недбалості). Тому встановлення форми вини в діянні особи, яка допустила порушення правил несення прикордонної служби, якщо це спричинило тяжкі наслідки, є важливою умовою правильної оцінки суспільної небезпеки вчиненого злочину і прийняття обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

Отже, підсумовуючи викладене, слід прийти до висновку, кримінальна відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби наступає в разі спричинення тяжких наслідків, в інших же випадках військовослужбовці Державної прикордонної служби та інших військових формувань нестимуть відповідальність за Кодексом України про адміністративні правопорушення.


Використані джерела:

1. Конституція України / Верховна Рада України; Закон від 28.06.1996 № 30, редакція від 15.05.2014.

2. Кримінальний кодекс України / Верховна Рада України; Закон від 05.04.2001 № 2341-III, редакція від 23.07.2015.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення / Верховна Рада України; Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до №51, ст.1122, редакція від 03.07.2019 // Офіційний Веб-портал Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.

4. Закон України «Про Державну прикордонну службу України» 19.06.2003 № 661-XV // Офіційний Веб-портал Верховної Ради України. URL: https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/661-15.

5. Закон України «Про державний кордон України», 19.06.2003 № 1777-XІІ // Офіційний Веб-портал Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1777-12.

6. Закон України «Про прикордонний контроль», 02.12.2010 № 1710-VІ // Офіційний Веб-портал Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1710-17.

7. Наказ Міністра внутрішніх справ «Про затвердження Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» №1261 від 19.10.2015 // Офіційний Веб-портал Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1391-15.

8. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар у 2 т. Т. 2 за ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. – Х. : Право, 2013. –1040 с.

9. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України  2-ге видання / за ред. С. С. Яценка, В. І. Антипова, В. А. Клименка. – К. : А.С.К., 2003 – 976 с. – Нормативні документи та коментарі.

10. Карпенко М.І. Військові злочини: характеристика, методика розслідування та запобігання: посібник / за заг. ред. д.ю.н., проф. В.К. Матвійчука. – К.: ВД Дакор, 2013. – 472 с.

11. Карпенко М.І. Військові злочини: питання теорії, законодавства і практики: Монографія / за заг. ред. д.ю.н., проф. В.К. Матвійчука. – К.: ЗВО «Національна академія управління», 2019. – 458 с.

12. Настільна книга військового прокурора: наук.-практ. посіб. / кол. авт. – К.: Національна академія прокуратури України, 2017. – 530 с. – (серія «Захисник Вітчизни. Бібліотека військового прокурора»).

кількість переглядів: 9470