Західний регіон: Сторінки історії – Сусленко Олексій Іванович, генерал-майор юстиції, військовий прокурор Прикарпатського військового округу (ФОТО)

           

ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ЮСТИЦІЇ
СУСЛЕНКО ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ
 

Про життєвий шлях Олексія Сусленко в автобіографічних довідках згадується скромно: «культурний офіцер, багато читає книжок і любить художню літературу». Проте, за цими короткими формулюваннями криється нелегкий період життя, сповнений постійної роботи над собою, професіоналізмом, законністю і навчанням підлеглих відповідно.

 

Народився Сусленко Олексій Іванович, майбутній генерал юстиції, 7 червня 1921 року в с. Шубині Стави Буцького району Київської області, про що є запис в особовій справі № ХВ-38680. Відповідні документи із Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки дещо проливають світло на події років його життя та служби в органах військової прокуратури.

 

Його батько – Іван Іванович – і до Жовтневої революції, і після працював вчителем. Мати – Домна Петрівна – домогосподарка. На тимчасово окупованій території не проживали.

 

Будучи юнаком Олексій Сусленко разом із батьками на початку Вітчизняної війни був евакуйований до Чкаловської області (ред. – у період з 26 грудня 1938 року по 4 грудня 1957 року Оренбургська область називалась Чкаловською на честь загиблого радянського льотчика Валерія Чкалова), звідки батько був призваний до армії.

 

Після важкого поранення на фронті батько Олексія Івановича, як інвалід, був демобілізований і до останніх днів життя працював учителем у с. Кривець Буцького району Київської області.

 

Старший брат – Леонід. Убитий на фронті 1943 року.

 

Молодший брат – Володимир. Працював заступником начальника ремісничого училища в м. Умань Київської області.

 

 

Закінчив середню школу в 1938 році і тоді ж поступив на юридичний факультет Київського державного університету.

 

1940 року був добровільно зарахований слухачем Військово-юридичної академії, яку закінчив у березні 1942 року, а після випуску – спрямований на посаду військового слідчого військової прокуратури гарнізону м. Фрунзе, Киргизія.

 

У травні того ж року призначений помічником військового прокурора Свердловського району м. Ленінград, де служив до серпня 1942 року.

 

Близько чотирьох місяців, аж по листопад 1942 року, Олексій Сусленко працював військовим слідчим 56 стрілецької дивізії Ленінградського фронту. Однак, у зв’язку зі скороченням штатів, був відкликаний до Головної військової прокуратури і спрямований до резерву військової прокуратури Горьковського гарнізону, де працював до січня 1943 року.

 

 

З січня по березень 1943 року обіймав посаду військового слідчого 6 гвардійської стрілецької дивізії, а опісля – військового слідчого 6 гвардійського танкового корпусу (ред. – Брянський фронт, згодом – Воронезький фронт).
У роки Другої світової війни – на фронті. В боях за м. Орел 8 серпня 1943 року отримав легке поранення, через що до жовтня 1943 року знаходився на лікуванні у шпиталі. Після одужання був призначений військовим слідчим 28 стрілецького корпусу 1-го Українського фронту.

 

У січні 1944 року, в ході реформування корпусу, був призначений військовим слідчим 9 механізованого корпусу – 1-й Український фронт.

 

У листопаді 1944 року призначений помічником військового прокурора 2-ї Повітряної армії, 1-й Український фронт, де працював до лютого 1949 року, а опісля був призначений заступником військового прокурора 45-ї Повітряної армії.

 

 

У післявоєнний період – заступник військового прокурора 45 Повітряної армії (з 19 квітня 1949 року), а невдовзі – військовий прокурор 45 Повітряної армії (з 11 лютого 1956 року).

 

Згодом – військовий прокурор 22 Повітряної армії (з 19 вересня 1957 року), військовий прокурор 57 Повітряної армії (з 23 червня 1960 року).

 

Понад рік, з 26 квітня 1961 року, перебував у розпорядженні Головної військової прокуратури.

 

З 10 травня по 26 вересня 1962 року – військовий прокурор 37 Повітряної армії, опісля – по 16 травня 1969 року – військовий прокурор військової частини 54365 та по 4 червня 1973 року – військовий прокурор Уральського військового округу.

 

 

Рішенням Міністра оборони СРСР від 14 листопада 1972 року залишений на службі понад граничний вік – до червня 1976 року.

 

На період його очільництва, як військового прокурора Прикарпатського військового округу, з 4 червня 1973 року по 3 червня 1978 року припадає активізація діяльності органів військової прокуратури.

 

З урахуванням того, що при ньому набула чіткіших обрисів робота підлеглих прокурорів, Генеральний прокурор СРСР призначив Олексія Сусленка на новий термін повноважень (наказ Генерального прокурора СРСР № 344-л від 3 червня 1978 року). Обіймав цю ж посаду він до 16 липня 1981 року.

 

З 16 липня 1981 року по 3 лютого 1982 року – у розпорядженні Головної військової прокуратури.

 

У відповідності до Положення про проходження військової служби офіцерським складом Збройних Сил СРСР звільнений з дійсної військової служби у відставку (за статтею 60 пункт «б») за хворобою з правом носити військову форму одягу. Наказ Міністра оборони СРСР № 010 від 8 січня 1982 року.

 

Наказом військового прокурора Прикарпатського військового округу № 11 від 3 лютого 1982 року виключений зі списків особового складу військової прокуратури Прикарпатського військового округу.

 

З автобіографії Олексія Сусленка: «…за кордоном був у Польщі, Німеччині, Чехословаччині, Австрії, Угорщині, Румунії – у складі діючої армії і окупаційних військ».

 

За час служби удостоївся нагород:

 

•    за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби із німецькими загарбниками – орденами «Вітчизняної війни ІІ ст.» та Червоної Зірки;

•    за вислугу років у армії – медаллю «За бойові заслуги»;

•    медалями «За оборону Ленінграду», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «За взяття Берліну», «За вивільнення Праги» та чехословацькою медаллю «За хоробрість».

 

Практично немає відомостей біографічного характеру про сім’ю генерал-майора юстиції Олексія Сусленка. В автобіографічній довідці викладено лише коротка інформація про перебіг тогочасних подій із зазначенням з незначними даними. Дружина – Сусленко (Повлій) Анна Гнатівна. Проживала з батьками на окупованій території та була вивезена німецькими загарбниками до Німеччини. 1945 року – звільнена, тому прийняла вернутися на Батьківщину – до рідних в с. Кривець Буцького району Київської області. Її батька вбили німці в 1944 році.

 

Сім'я Олексія Сусленка виховала двох дітей – дочку Тамару, 1946 року народження, і сина Леоніда, 1949 року народження.

 

 

Швидкому кар’єрному злету Олексія Сусленка сприяли прагнення докопатися до суті та непоступливо розкрити злочин. Працювати абияк ні собі, ні підлеглим він не дозволяв. Про цю його професійну рису говорить і запис у документах атестації від 19 листопада 1957 року: «У 1957 році т. Сусленко добився такого стану справ, що у нього не було припинених справ у зв’язку із нерозкриттям злочинів чи невстановленням винних. Не було справ, припинених судом, чи винесених виправдувальних вироків» (архів, ред. – М. Гуцуляк).

 

Фактично в усіх матеріалах особової справи є згадки про те, що Олексій Сусленко вміє працювати з людьми. «…культурний офіцер, багато читає книжок, любить художню літературу… Багато читаючи художньої літератури і критично сприймаючи прочитане, тов. Сусленко в особистих бесідах із працівниками уміло націлює їх на читання і вірне сприйняття тих чи інших творів і використання їх у своїй роботі».

 

З матеріалів атестації Олексія Сусленка від 11 січня 1963 року: «За період роботи полковника Сусленка у Військовій прокуратурі 37 Повітряної армії не було ні однієї нерозкритої справи і ні одної – повернутої на дослідування, а також не було – виправданих за судом осіб чи необґрунтовано заарештованих. Особисто тов. Сусленко закінчив 5 кримінальних справ, провів 87 прокурорських перевірок, підготував і вніс командуванню частин і з'єднань, у тому числі – і Військовій Раді армії – 26 подань і протестів... Часто виступав у судах в особі державного обвинувача. За понад рік підтримав обвинувачення у 18 справах. Виступаючи в суді по складній справі про вбивство польського громадянина, тов. Сусленко із підтриманням держобвинувачення впорався і показав себе на цій справі зрілим державним обвинувачем».

 

З атестації від 14 лютого 1966 року: «Особисто підтримав обвинувачення по 40 справах, забезпечив хорошу якість своїх виступів».

 

З атестації від 17 травня 1973 року, підписаної Головним військовим прокурором генерал-полковником юстиції Горним Артемом Григоровичем: «У результаті великої роботи,  проведеної разом із командуванням, за останні роки досягнуто послідовне зниження кількості правопорушень. У 1971 році злочинність була нижчою, ніж у 1970 році, а у 1972 році – знизилась на 23,9% у порівнянні з минулим роком».

 

 

Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 22 травня 1972 року Сусленку Олексію Івановичу присвоєно почесне звання «Заслужений юрист РРФСР».

 

«1977 року у військових прокуратурах округу підвищилася якість слідства, покращилася загальна наглядова робота, кількість злочинних проявів у піднаглядних військах, у порівнянні із 1976 роком, скоротилася на 20,7%». Саме такі рядки наведені в атестації від 28 квітня 1978 року на генерал-майора Сусленка Олексія Івановича, військового прокурора Прикарпатського військового округу.

 

І в кожному такому документі-характеристиці на військового прокурора є рядки: «Користується заслуженою повагою».

 

19 травня 1990 року не стало Сусленка Олексія Івановича. Похований у м. Львові.

 

І, на добру пам'ять про військового прокурора, іще один суттєвий пункт зі службової характеристики на Олексія Сусленка.

 

«При проведенні будь-якої роботи тов. Сусленко – винятково оперативний, вміє визначити і виокремити в діяльності головне, основне, мобілізуючи на це і підлеглих».

 

Він був зразковим військовим прокурором. Про нього в кожній атестації сказано: «Культурний офіцер»!

 

Автор:
Спеціаліст відділу Спеціалізованої прокуратури
у військовій та оборонній сфері Західного регіону
Микола Гуцуляк